Пасха- для
мене велике СВЯТО ВІРИ! Це утвердженя моєї особистої віри, моїх переконань,
моєї надії. Але сьогодні, я не говорю про Пасху, як Єврейське свято , я говорю
про Воскресіння
Ісуса Христа, яке сталося на Пасху,
тому що так було до вподоби Духу Святому, і Отцю Небесному, щоб Христос воскрес
якраз на ПАСХУ. За що, потрібно завжди казати Слава Богу! Тому, що тут великий символізм! Повірте мені, або
прослідкуйте Писання.
Ми називаємося
віруючими не тільки тому, що віруємо у Христа, але і тому, що віруємо у Воскресіння Ісуса Христа! Ап. ПАВЛО
говорить, у посланні до Коринфян, що це є основоположна істина:
1-ше КОР. 15:17—«А як Христос не воскрес, то марна ваша
віра - ви ще у гріхах ваших;» от і все...це та істина про яку говорить великий апостол.
Тому, якщо
ти віруєш у Христа, але не віриш
у Його воскресіння—даремна твоя віра!
І тому, поки в грудях серце б’ється, маємо чисту
свідомість, руки, готові працювати—перемінім своє відношення до цієї істини!
Тому, що Він, Ісус Христос, дійсно Воскрес!
Хочу
поділитися із вами однією історією із
життя цього великого апостола: вона
записана в Діях Св. Апостолів.
17:16-20 «Коли Павло чекав їх в Атенах, дивлячись на місто, повне
ідолів, дух його кипів у ньому. Він,
отже, розмовляв з юдеями й побожними у синагозі та кожного дня на ринку з ким будь. Дехто навіть із філософів епікурейців та стоїків з ним дискутували.
А деякі казали: «Що він, отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так
виглядає, немов би він був проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував
Ісуса й воскресіння. Взяли вони його з собою і повели в Ареопаг, кажучи: «Чи
можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш? Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому й хочемо
знати, що б воно могло бути.»
Хочу звернути вашу увагу на один лише вірш із
цього уривку,
вірш 18.
«Дехто навіть із філософів епікурейців та
стоїків з ним дискутували. А деякі казали: «Що він,
отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так виглядає, немов би він був
проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував
Ісуса й воскресіння».
Взагалі добре мати такі собі дискусії про ті чи інші
речі, чи не так? Так от тут дискусію із апостолом мали особливі люди - філософи.
Епікурійці – це сьогоднішні
матеріалісти, послідовники вчення Епікура, згідно із вченням якого, найвищим благом є розумна
насолода життям , яка передбачає відсутність болю і страху перед смертю.
Стоїки - в основі своєї
філософії мали самозамкнуту гордість і самовдоволення, свідоме підкорення долі
і панування над своїми пристрастями.
В своїй суті це
були подібні філософії Епікурійці і
Стоїки:
Вони уявляли
Космос – як першооснову всього живого на Землі. Також вони вважали, якщо їхня увага не буде спрямована на богів, то
вони зможуть наблизитися до них і в певному значенні самі ними стати.(богами)
Зрозуміло, що вони
не могли сприйняти те , про що проповідував
ап.Павло!....
Але були ще і ІНШІ, пише Писання, які не могли розібратися у цій філософській дискусії та й просто говорили:
«Він проповідник чужих богів!», …чекайте, а чому богів, а не бога?!
Адже апостол говорив про Ісуса Христа, про Бога, - в
однині! А не в множині, як це стверджували інші. Чи звернули ви на це увагу,
читаючи цей уривок Святого Письма?...
Подумаймо...
Якою мовою спілкувався із ними Павло? Більш достовірно що
ДРЕВНЬОГРЕЦЬКОЮ!
Так от слово «воскресіння», про яке так багато
говорить тут апостол, на древньогрецькій мові "Αναστασία" звучить «АНАСТАСІЯ». І вони розуміли, немов би це було ім’я якоїсь богині!
І не дивно, тому, що греки вже мали одну богиню… яка мала ім’я - АРТЕМІДА!
Вони думали, що Апостол Павло звіщав їм Ісуса і Анастасію,
а він говорив їм про Ісуса і воскресіння! Він говорив їм три речі,
які постійно проповідував, тому що він їх сам прийняв:
1. Що Христос помер за наші гріхи згідно із Писанням!
2. Що був похований - за Писанням!
3. І
що воскрес
третього дня - за Писанням!
(1-ше Кор.15:3,4)
Я майже закінчив… і що ще можна докласти чи сказати? Я
дійсно віруючий чоловік, тому, що вірую в Господа Ісуса Христа Сина
Божого і Його воскресіння, але говорячи
про воскресіння і не поділитись власним досвідом воскресіння, - розповідь моя буде ніби
незакінчена, неповна. Тому, ще одна маленька історія:
22 роки тому, у невеликому містечку, в
Україні, народилася малесенька семимісячна
дівчинка. «Чому малесенька?» - запитаєте ви. Тому що зріст її становив 32 см. І вага її була при народженні 1кг. 600 гр. (Дві
буханки хліба!)
Вага нормально народженої дитини
становить 3200-3400 гр. у дівчаток, і зріст 44-54 см. Одразу після народження
всі діти втрачають вагу – приблизно 6%
від загальної маси.
Це приблизно - 210гр.
Вона втратила більше - 300гр. від тої маси, яку мала. Вага стала становити - 1300гр. Це критично!
Крім того, у неї виявили ДЦП - дитячий церебральний параліч.
Лікарі сказали
: вона не виживе!
Лікарі сказали... але ті, хто знав про
цей «маленький клубочок», горливо молилися до Того, хто дає життя, Хто є
Воскресіння! І Вона, ця маленька дівчинка,
почала набирати вагу! ВОНА
ОЖИЛА!!!
Коли дитина набирає вагу - її виписують
із пологового будинку. Так сталося і в цьому випадку.
Правда вона, ще довго не могла ходить,
не могла говорить, більш сиділа і була малорухома, ... але в неї були ті, хто
її любили, опікувались нею, молились...
В неї було тяжке становлення: 12
років спеціальної школи, безліч відвідувань медичних закладів (водні
процедури, фізичні вправи т.д.. т.п..) і , що саме прикро було спостерігати на
протязі цього тяжкого становлення, так це дружба з однолітками... Друзі, які не
зовсім її розуміли і часто просто цуралися її, (адже вона не така, як інші) ...
якась цікава, не розуміє їхньої мови, їхнього поводження...
Так думають «друзі», вони піклуються
про себе, про особисте, навіщо «розпилятися» на когось, тим більше, якщо він не
в твоїх інтересах. Кожна започаткована дружба, швидко закінчувалася... адже всі,
сьогодні дружать по інтересах... Вона підростала і чекала на взаєморозуміння,
але на жаль...Її не запрошували на молодіжні ретріти, молодіжні посиденьки, можливо тому, що потрібно буде приєднати її до свого особистого кола? Не намагалися
нав’язати свою дружбу, своє товариство...Ні, в неї було дві подружки, які часом
про неї згадували... На все це, вона боляче реагувала...Говорю про це не для того, щоб
когось із вас розчулити, або щоб ви мені
поспівчували, зовсім ні. Це були реалії життя в якому опинилася наша
Анастасія...
Та попри всі негаразди, вона прекрасно розвивається, вона має свою персональну думку на ті чи інші речі, а це говорить, що вона розвивається як особистість,
вона прекрасно малює, вона пише прекрасні ессе, зазвичай про своє
життя і бачення його в майбутньому... і багато іншого.
Ми назвали її Анастасія - у перекладі з древньогрецької - ВОСКРЕСІННЯ! Тому, що
вона ВОСКРЕСЛА! І це воскресіння подарував Їй
Той, хто сам є Воскресіння!
Лікарі
сказали : вона не виживе! А Христос сказав: Я
є воскресіння і життя! (Йоана 11:25) І ми довірилися його слову! Слава йому за це! Думаю,
що в кожній сім’ї є приклад воскресіння!
Тому сьогодні, як ніколи, є можливість подякувати Богові за Його
воскресіння, за воскресіння, яке Він нам подарував через віру! І нехай буде
прославлене Його величне ім’я!
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
